Ентеровірусна інфекція об’єднує велику групу гострих вірусних захворювань, які мають подібні механізми розвитку і характеризуються широким спектром клінічних ознак від безсимптомного перебігу до тяжкого ураження нервової системи та внутрішніх органів.

Ентеровіруси стійкі у навколишньому середовищі та протягом тривалого часу залишаються у стічних водах, відкритих водоймах, басейнах, продуктах харчування, предметах побуту.

Ентеровіруси проникають в організм людини найчастіше через рот - з брудними руками, водою, продуктами харчування. Також можна заразитися контактно-побутовим (через руки і загальні предмети користування) і повітряно-крапельним шляхом (через чхання, кашель і т.д.). Найбільш часто спалахи інфекції відбуваються влітку і на початку осені. Частіше хворіють діти і молоді люди. Імунітет після перенесеного захворювання досить тривалий (до декількох років).

У містах і країнах з спекотним кліматом спалахи аж до епідемій спостерігаються частіше, ніж в північних широтах. Звідси виходить досить широке географічне поширення ентеровірусів в курортних містах, на популярних багатолюдних морських узбережжях. Однак це зовсім не означає, що далеко від моря і сонця таких вірусів немає. Вони поширені скрізь.

Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки носоглотки і травного тракту, де відбувається осідання і накопичення ентеровірусів (інкубаційний період від 2-х до 10 днів, частіше 3-4 дні).

Потім віруси проникають в лімфатичні вузли, близькі до вхідних воріт, що збігається за часом з початком захворювання – перші 2 дні (у пацієнта може бути фарингіт, діарея).

Далі віруси проникають в кров і розносяться по різним органам і системам (первинна віремія) - з 3-го дня хвороби. Цей період характеризується багатьма синдромами в залежності від улюбленого місця локалізації конкретного ентеровірусу.

Можливий повторний викид вірусу в кров (вторинна віремія), що супроводжується другою хвилею лихоманки.

Симптоми ентеровірусних інфекцій

Особливість ентеровірусних інфекцій - різноманітність клінічних форм, тобто навіть в межах одного спалаху можуть реєструватися абсолютно різні симптоми хвороби, але в більшості випадків присутні:

  • лихоманка (підвищення температури тіла до 39-40 ° С);
  • загальна слабкість, головний біль, біль в м'язах (різкий, спастичний, нападоподібний, посилюється під час кашлю та при рухах);
  • респіраторні прояви - нежить, кашель, біль у горлі;
  • болі в животі, нудота, блювання, діарея;
  • з’являються висипи у вигляді червоних пухирців, частіше навколо рота, на долонях, іноді на стопах. В ротовій порожнині з’являються виразки (афти).

Зазвичай ентеровіруси (неполіоміелітні) викликають захворювання, які лікарі умовно ділять на потенційно-важкі і менш небезпечні. До перших відносяться: енцефаліт, серозний менінгіт, енцефаломіокардіт новонароджених, міокардит і перикардит, поліоміелітоподібні форми. До менш небезпечних відносяться: лихоманка з висипом або без нього, герпетична ангіна, кон'юнктивіт, фарингіт, гастроентерит, триденна лихоманка та інш.

Значна кількість випадків ентеровірусних інфекцій перебігає без симптомів.

Діагностику захворювання, через розмитість симптомів, ускладнено. Точно відповісти на питання, чи є у хворого ентеровірусна інфекція і який саме вірус вразив його, допоможуть тільки лабораторні дослідження.

У більшості випадків ентеровірусна інфекція протікає без ускладнень і не потребує будь-якого специфічного лікування. Основою є симптоматичне і підтримуюче лікування.

Госпіталізація здійснюється вибірково за клінічними показами з урахуванням можливості лікування хворих дома. Лікування легких форм ентеровірусної інфекції у дітей і легких та середньої важкості форм у дорослих проводиться в домашніх умовах, а таких хворих, як відомо більшість.

Незмінною умовою є дотримання постільного режиму на весь період лихоманки, а також до ліквідації ускладнень.

Самолікуванням при ентеровірусній інфекції займатися небажано. Захворювання вимагає лікарського спостереження. Тільки лікар може оцінити стан хворого і визначити необхідну тактику лікування!

Специфічної профілактики (вакцинації) проти ентеровірусної інфекції зараз не існує, за винятком вірусу поліомієліту.

Головним заходом профілактики залишається дотримання правил особистої гігієни.

Для попередження інфікування необхідно:

  • мити руки з милом перед приготуванням їжі та її вживанням, а також після користування громадським транспортом і відвідування туалету;
  • споживати гарантовано безпечну воду та напої (кип’ячена вода та напої у фабричному пакуванні);
  • купувати та споживати якісні продукти, дотримуватись правил приготування та зберігання їжі;
  • при купанні у відкритих водоймах та басейнах не допускати потрапляння води до рота;
  • уникати контактів з особами, які мають ознаки ентеровірусної інфекції;
  • користуватися лише офіційно дозволеними пляжами;
  • ретельно мити дитячі іграшки;
  • у жодному випадку не дозволяти відвідування дитиною з будь-якими проявами захворювання організованого дитячого колективу;
  • не займатися самолікуванням та за наявності перших ознак захворювання звертатись за медичною допомогою

 

Чим сильніше імунна система організму, тим менше ймовірність, що вірус спровокує розвиток небезпечних симптомів. Тому потрібно завжди сприяти розвитку захисних механізмів у дитини, загартовувати її, прищеплювати любов до спорту і прагнення до здорового способу життя.

Більше статей